Деякі будівлі, що вводилися в експлуатацію в середині XX століття, були побудовані за технологією колодцевой (або шаруватої) кладки. Суть цього методу полягає в тому, що між несучим і облицювальним шаром з цегли є повітряний проміжок. Спочатку він призначався для вентиляції конструкції стін. З 60-70-х років минулого століття цей проміжок часто заповнювався теплоізоляцією - з метою збереження теплових характеристик. Дану конструкцію фасадів також називають фасадом з оздоблювальним шаром з цегли.
Теплоізоляція тришарових стін скорочує викиди вуглекислого газу, а також покращує мікроклімат в приміщенні. Без достатнього утеплення, будівлі будуть втрачати більше тепла в зимовий період, що призведе до підвищеного споживання енергії для їх обігріву. Влітку, при високій температурі, повітря в приміщенні почне легко прогріватися, збільшуючи потребу в охолодженні. Все це в підсумку призведе до більш високих рахунках за електроенергію.
